У Вінницькому міському суді продовжується розгляд однієї з найрезонансніших кримінальних справ на Вінниччині. Йдеться про подвійне вбивство школярів у Шаргороді, яке сталося вранці 10 вересня 2025 року. На лаві підсудних — колишній учитель Копистиринської гімназії 24-річний Олексій Пономарьов. За версією слідства, він завдав смертельних ножових поранень 16-річному Миколі Билику та 17-річному Владиславу Бевзу. Обидва хлопці загинули на місці ще до прибуття медиків.
Під час чергового засідання суд допитав шістьох свідків. Серед них — очевидці нападу, люди, які переслідували чоловіка після трагедії, а також педагоги, які знали загиблого школяра та обвинуваченого. Як повідомляють журналісти медіахолдингу «Новини Вінниці», саме свідчення очевидців стали одними з найемоційніших під час слухання.
«Все сталося за лічені секунди»
Першою у суді виступила Мирослава Михайлик. Того ранку вона прямувала на роботу й опинилася буквально за кілька метрів від місця трагедії.
«Попереду мене йшли два хлопці. Потім їх наздогнав чоловік. Він зупинився біля них і почав наносити удари ножем. Я почала кричати: “Що ти робиш?”», — розповіла жінка.
За її словами, між нападником і підлітками не було жодної розмови чи конфлікту.
«Все сталося дуже швидко. Удари були чіткі, їх було багато. Хлопці навіть не встигли зреагувати», — свідчила очевидиця.
Жінка наголосила, що підлітки не чинили опору.
«Вони просто завмерли. У них не було часу навіть зрозуміти, що відбувається».
«Було очевидно, що відбулася різанина»
Ще одним свідком став Владислав Петров, який того ранку проїжджав місцем події автомобілем.
Спочатку чоловік вирішив, що бачить наслідки дорожньої аварії.
«На дорозі лежала дитина в калюжі крові. Я подумав, що це ДТП. Але коли вийшов з машини, зрозумів, що відбулося щось страшне», — розповів він.
За словами свідка, поруч знаходився літній чоловік, який закликав негайно переслідувати нападника.
«Було очевидно, що відбулася різанина. Ми швидко поїхали за ним у сторону ринку».
Під час допиту Владислав Петров повідомив, що зміг добре роздивитися чоловіка, якого переслідував. На запитання суду, чи бачить він цю людину в залі, свідок відповів ствердно та вказав на обвинуваченого.
«Я кричав людям, але ніхто не допоміг»
Особливо емоційними стали свідчення жителя Шаргорода Миколи Бабчука. Чоловік розповів, що почув відчайдушний жіночий крик і миттєво вибіг із будинку.
«Я побачив двох хлопців. Один лежав на тротуарі, інший — на дорозі. Один із них ще подавав ознаки життя», — сказав він.
Не гаючи часу, чоловік кинувся навздогін за людиною, яка тікала від місця трагедії.
«Я був у шльопанцях, практично роздягнений. Вони кілька разів спадали з ніг, але я біг далі».
Згодом він приєднався до переслідування разом із Владиславом Петровим. За словами Бабчука, дорогою він неодноразово просив перехожих допомогти затримати втікача.
«Я кричав людям, просив допомогти. Там стояли чоловіки, була дівчина. Але ніхто не відреагував».
Пізніше він ще раз звертався до людей поблизу газової контори.
«Ніхто не відгукнувся».
Під час переслідування чоловік помітив у руках утікача предмет, схожий на ніж. Втім наздогнати його не вдалося.
Загиблого школяра згадують як добру та відкриту дитину
Під час засідання суд заслухав і педагогів Копистиринської гімназії. Учителька початкових класів Галина Добровольська, яка навчала Миколу Білика, згадувала хлопця зі сльозами на очах.
«Микола був дуже привітною дитиною. Активний, доброзичливий, товариський. У нього було багато друзів. Жодних конфліктів із дітьми я не пригадую», — сказала вона.
За словами педагогині, хлопець зростав у багатодітній родині та користувався авторитетом серед однолітків. У суді також пролунали свідчення щодо самого Олексія Пономарьова. Галина Добровольська пригадала випадок, коли майбутній обвинувачений гостро відреагував на сміх дітей на вулиці.
«Я його тоді зупинила і сказала не звертати уваги, адже діти могли сміятися зовсім не з нього», — розповіла свідок.
Скарги на вчителя та конфлікт із загиблим учнем
Директорка Копистиринської гімназії Олена Кушнір охарактеризувала Миколу Білика як відповідального та спортивного учня.
«Він ніколи не відмовляв у допомозі, був доброзичливим і завжди підтримував молодших дітей», — зазначила керівниця закладу.
Водночас вона підтвердила, що під час роботи Пономарьова в школі надходили скарги від учнів.
«Діти повідомляли, що він міг підвищити голос і грубо поводитися», — сказала директорка.
За її словами, Олексій Пономарьов працював у школі з жовтня 2024-го до квітня 2025 року. Під час засідання також згадали про конфлікт між педагогом та Миколою Біликом, який стався навесні 2025 року під час повітряної тривоги. За словами учасників процесу, тоді вчитель застосував фізичну силу до школяра. Саме цього дня Пономарьов залишив роботу в навчальному закладі. Після свідчень директорки мати загиблого Миколи Білика поцікавилася, чому після інциденту вчителя не звільнили одразу.
«Він мав право звільнитися за власним бажанням», — відповіла керівниця школи.
Захист обвинуваченого просив не враховувати це питання, зазначивши, що воно не стосується безпосередньо обставин кримінального провадження.
За інформацією журналістів «Новини Вінниці», судовий розгляд триває. Попереду — допит інших свідків та дослідження доказів у справі про загибель Миколи Білика та Владислава Бевза.