Трохимчук Валентина Олександрівна — бібліотекарка Барського гуманітарно-педагогічного коледжу, яка працює тут із самого відкриття закладу. Уже понад 40 років її життя нерозривно пов’язане з книгами, студентами і бібліотекою.
Народилася вона в Барському районі. Ще зі школи захоплювалася читанням, книгами і часто проводила час у бібліотеці. Саме тому після закінчення школи обрала фах бібліотекаря — навчалася в Рівненському інституті культури за спеціальністю «Бібліотекар-бібліограф».
Після навчання працювала у методичному кабінеті районної бібліотеки міста Бар. А вже у 1985 році, коли відкрилося Барське педагогічне училище, прийшла працювати сюди. Спочатку — бібліотекаркою, згодом, коли колектив зріс, стала завідувачкою бібліотеки. На цій посаді працює й досі.
«В нас дуже дружній та творчий колектив, я пишаюся ним і своєю роботою, якій присвятила більше 40 років», — говорить Валентина Олександрівна.
Свій перший робочий день вона пам’ятає до дрібниць.
«До цього дня пам’ятаю: голі стіни, не було книг, облаштованих повністю кабінетів. Ми почали возити, носити звідусіль книги. Книжкові магазини, деякі заклади нам дарували багато книг, наприклад Одеський педагогічний університет», — пригадує вона.
Першою книгою у фонді стала «Історія педагогіки». З часом бібліотека поступово наповнювалася підручниками та художньою літературою.Сьогодні важко уявити, але колись бібліотека працювала до 21:00, і місць у читальному залі не завжди вистачало.
«Раніше не було ксероксів — усе читали і переписували вручну з книги в зошит», — розповідає бібліотекарка.
Згодом, коли книжковий фонд збільшився, студентам почали видавати книги додому. А формуляри та журнали обліку, за словами Валентини Олександрівни, раніше списувалися значно швидше, ніж зараз.
За ці десятиліття змінився і сам коледж. Він став більш сучасним, з’явилися комп’ютери, а сьогодні — ера суцільного інтернету. Але, попри це, паперові книги не зникли.
«Беруть на пари або просто почитати. Є студенти, які дуже хочуть читати, і я цьому невимовно радію».
Найбільше читають студенти спеціальності журналістики — обирають художню літературу, а також популярними є книги з педагогіки та психології. У різні роки популярними були й підручники з правознавства, особливо після відкриття відповідного відділення.
Останнім часом, за спостереженнями бібліотекарки, студенти все частіше звертаються до історії України та атласів — більше цікавляться своєю державою, прагнуть глибше її пізнати. Особливо останні два роки. Сьогодні бібліотечний фонд коледжу налічує близько 102 тисяч книг. Він постійно змінюється: щось додається, щось списується.
Але найцінніше — це люди.
За роки роботи Валентина Олександрівна бачила не одне покоління студентів. Деякі з них сьогодні вже працюють у коледжі, приводять у бібліотеку своїх дітей і навіть онуків. Сама ж вона залишається вірною книзі.
«Я люблю книгу, ніколи не хотіла іншого і не уявляю життя без книг, студентів, нових знань».
Валентина Олександрівна читає багато — десятки книг щороку. Каже, що паперову книгу ніщо не замінить. Серед сучасних популярних видань відзначає історичні твори, зокрема книги Василя Шкляра, Марії Матіос, Івана Білика, Люко Дашвар. Колеги та викладачі говорять про неї як про щиру, активну і дуже віддану своїй справі людину.
«За стільки років вона зуміла зробити наш бібліотечний колектив по-справжньому цілісним і дружнім», — ділиться бібліотекарка Людмила Янковська.
Попри багаторічну роботу, у житті Валентини Олександрівни є місце і для родини. Вона — турботлива мама та бабуся, має сина та двох онуків, яким завжди намагається приділити увагу. А ще — доглядає за домашнім господарством і городом.
Бібліотека змінюється, змінюються студенти і сама освіта. Але любов до книги залишається.
Автор Мар’яна Махан-Гуцал, ексклюзивно для Жмеринка онлайн. Фото авторки та з архіву Валентини Трохимчук.