11 червня Жмеринська громада провела в останню путь свого сина — Івана Остімчука, який героїчно загинув, захищаючи незалежність України на Донеччині. Всього 21 рік… Йому б жити, мріяти, кохати, будувати майбутнє. Але він пішов туди, де найнебезпечніше, щоб ми мали шанс на життя.
Про це повідомляє Жмеринська міська рада.
Цього дня вулиці Жмеринки були всипані літніми квітами, люди ставали на коліна — мовчазна вдячність, яка промовляє голосніше за слова. Сльози, тиша, прапори.
«Іван — це той, хто не просив слави. Він просто зробив те, що вважав правильним», — тихо промовляє один з його побратимів, тримаючи портрет друга.
Його життя — коротке, але справжнє
Іван Остімчук народився вже у незалежній Україні. Зростав у мирному місті, серед друзів, мрій, буденності. Але з перших днів повномасштабної війни зрозумів: Батьківщина потребує не споглядачів, а захисників.
«Він був веселий, добрий, щирий. Завжди першим приходив на допомогу. Іван був справжнім другом», — згадують друзі дитинства.
У свої 20 років він зробив вибір — став до лав Збройних Сил України. Сумлінно виконував бойові завдання, був цілеспрямованим, вольовим. Воював гідно, з відкритим серцем.
У липні 2024-го Іван перестав виходити на зв’язок. Рідні жили надією. Молилися, чекали, вірили у диво. Та його не сталось. Іван Остімчук загинув 15 липня 2024 року біля Невельського, що на Донеччині.
Його поховали 11 червня 2025-го на Алеї Героїв у Жмеринці. Попрощатися прийшли сотні людей — рідні, побратими, друзі, вдячні мешканці громади.
«Наш Іван — це честь, мужність і вірність. Він пішов у безсмертя, а нам залишив приклад», — сказав під час прощання капелан військової частини.
Страшна війна забрала ще одного сина Жмеринської землі. Але не забере памʼяті.
Ім’я Івана Остімчука — в історії громади. У пам’яті поколінь.
У кожному серці, яке не байдуже.
Фото Жмеринська газета