До Дня вишиванки на Жмеринщині продовжують розповідати про людей, які щодня зберігають українські традиції та передають їх наступним поколінням через власну творчість і любов до рідного краю. Однією з таких людей є жителька села Чемериське Світлана Іванівна Штегеран. У місцевій школі її знають як щиру, доброзичливу та працьовиту людину. А ще — як майстриню, для якої вишивка стала справжньою частиною життя.
Історію жінки розповідають на сторінці ТОВ “Краєвид Поділля”.
Любов до вишивання пані Світлана пронесла ще з дитячих років. Каже, що саме голка й нитка допомагають їй знаходити душевний спокій, натхнення та гармонію. Кожна її робота — це не просто орнамент чи узор, а частинка родинної історії та української душі. Для майстрині вишивка давно стала особливим способом берегти традиції, які передавалися у родині з покоління в покоління. У кожен рушник чи сорочку жінка вкладає тепло рук, щирі емоції та любов до української культури.
Більшість вишитих робіт Світлани Штегеран уже давно знайшли свої домівки серед рідних, друзів та знайомих. Тож жартує: вдома залишилося зовсім небагато її виробів. Але саме це, каже майстриня, приносить найбільшу радість — коли створені власноруч речі дарують людям затишок, добру пам’ять та тепло.
У час, коли українські традиції набувають особливого значення, такі люди, як Світлана Штегеран, допомагають зберігати справжню силу національної культури та передавати її далі — через вишивку, щирість і любов до свого коріння.