27 березня 2022 року до будинку Світлани Сапарової в місті Бар приїхали представники районного військкомату і повідомили жахливу новину «Вашого сина немає в живих…». Небо впало на жінку, вона ж ще вчора з ним розмовляла і він запевнив, що у нього все добре…
Сапаров Владислав Романович народився 20 грудня 1999 року в м. Чуднів Житомирської області. Ще в ранньому дитинстві переїхав з матір’ю на її малу Батьківщину в м. Бар. Навчався в Барській школі №3.
– Ріс дуже допитливим хлопчиком, – розповідає мама Світлана, – цікавився книгами, енциклопедіями, особливо, палеонтологією, життям тварин. Читати навчився самостійно ще до школи. Був спокійним, ввічливим та вихованим. Ніколи не вирішував проблеми сваркою чи бійкою. Любив малювати. Був добрим та співчутливим, в міру свого віку допомагав кожному, хто цього потребував. Ще навчаючись у 6-му класі, Владислав уже казав: «Я буду військовим прокурором, буду відстоювати справедливість…». Постійно читав законодавство. Завжди захищав свою думку. Коли виникали якісь життєві труднощі, постійно мені повторював: «Мамо, ти сильна, ти з усім справишся. Ти наш приклад, опора і нізащо не маєш права здаватись…»
З 2014 по 2017р. р. навчався в Буковинському ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Там Владислав гартував свій характер і фізичну підготовку. Після закінчення ліцею вступив до Чернятинського фахового коледжу Вінницького національного аграрного університету.
Проте, Владислав дуже швидко зрозумів, що не зрадить своїй дитячій мрії та піде по військовій стезі. Він заключив контракт із ЗСУ і в лютому 2018 року його направили в навчальний центр, де готували спеціалістів-операторів обслуговування зенітних установок. Далі його перевели на службу у військову частину за місцем проживання.
У 2019 році Владислав пройшов навчання в Кам`янець-Подільському інженерному центрі. Того ж року він добровільно став учасником АТО/ООС і протягом шести місяців боровся з окупантами в Донецькій та Луганській областях. За службу був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
– На захист рідної України син став зовсім юним, а повернувся уже солідним чоловіком. Він тоді дивувався: «Мені, казав, тільки 21 рік, а я вже ветеран війни…». Владислав мріяв подорожувати, побачити світ, створити сім’ю, побудувати власний будинок та відкрити хоча б невеликий власний бізнес в Україні, щоб надати людям робочі місця. Після закінчення контракту в 2021 році працював в Києві та планував продовжити трудову діяльність за кордоном.
У день початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року Владислав, був якраз на кордоні з Польщею, і зателефонував до мами: «Я – повертаюся додому!». Вона запитала сина, для чого повертатись, коли можна виїхати, на що він категорично відповів: «Мамо, ти мене виховала не так. Я не можу втекти, коли біда прийшла до нас… Я їду додому заради своїх двох мам: ти мама, яка мене народила, і Україна, де я виріс. Я не дам її розірвати!».
25 лютого зранку він уже був у військкоматі. Владислав без жодних вагань пішов до війська, щоб зупинити окупанта, щоб вигнати російську нечисть з української землі. Мужній, відважний, хоробрий, вірний військові присязі Воїн до останнього подиху боронив рідну серцю землю.
– 15 березня у мене був день народження, син привітав мене і висловив незвичне прохання. «Піди, мамо, у ліс накопай підсніжників з корінням і посади в нашому домашньому квітнику…». До лісу мені десять хвилин ходьби. Коли я вже поверталася додому, то раптово зірвався буревій і вдарив грім. Я серцем відчула – це якийсь знак і звернулася до Господа: «Боже, невже ти мені погану звісточку несеш!?…».
26 березня 2023 року старший оператор протитанкового відділення протитанкового взводу вогневої роти 120-ої бригади 170-го батальйону 4-ї роти, солдат Владислав Сапаров загинув на бойовому посту.
Йому навічно залишилася 23 роки – попереду чекало довге життя. У Владислава була дівчина Мар’яна з якою він хотів одружитися. На день народження мами вони разом планували приїхати до неї за благословенням. Але жорстока війна все зруйнувала… Поховали Воїна з військовими почестями на Алеї Героїв в місті Бар.
Вічна слава та шана Герою Владиславу Сапарову!
Автор Віктор Зеленюк, ексклюзивно для Жмеринка онлайн. Світлини надані автором.