У місті Бар Вінницької області 31 жовтня відбулося прощання з двома українськими захисниками, які загинули на фронті, боронячи країну від російської агресії. Та замість належного вшанування Героїв, похорон пройшов майже без участі громади.
Цей факт викликав глибоке обурення серед небайдужих жителів. Барчанка Наталя Данилишина, яка була присутня на церемонії, поділилася емоційним зверненням у соціальних мережах. Вона зазначила, що:
- за першою похоронною машиною йшло близько 50 людей,
- за другою — лише четверо.
«Це були ваші сусіди, ваші однокласники, знайомі, можливо — друзі. Де ви всі були сьогодні? Вони віддали життя за нас усіх», — написала жінка.
Цей випадок став болючим нагадуванням про небезпеку звикання до війни. Байдужість громади в момент прощання з полеглими — це не лише моральна поразка, а й тривожний симптом суспільної втоми. Проте саме такі моменти мають єднати — як знак подяки, як акт пам’яті, як визнання жертовності.
Поховання загиблих на війні — не формальність. Це прояв вдячності. І тест на людяність.