Його війна тривала лише 64 дні. Та цього вистачило, щоб проявити справжній героїзм і незламність… 5 жовтня 2023 року на війні загинув 22-річний захисник України Богдан Миколайович Мартинюк. Молодий воїн до останнього подиху боровся за свободу, за рідних і за незалежну Україну.
Народився Богдан у селі Біличин Барського району 24 травня 2001 року в сім’ї сільських трударів. Мав старшу сестру Андріану. Навчався у Ялтушківській загальноосвітній школі. За роки навчання зарекомендував себе старанним і дисциплінованим учнем. У класі був відповідальним за спортивно-масову роботу та сумлінно виконував інші доручення.
Активно брав участь у військово-спортивних іграх, зокрема «Джура», де виконував обов’язки ройового. У цих змаганнях проявляв витривалість, дисциплінованість і прагнення до перемоги. Захоплювався футболом, волейболом та легкою атлетикою.
Стриманий і ввічливий, щирий і доброзичливий, вольовий і наполегливий, чесний і завжди готовий допомогти тим, хто цього потребував. Користувався повагою серед однокласників, з повагою ставився до товаришів і старших.
Після школи Богдан вступив до Вінницького транспортного коледжу на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія». Після другого курсу перейшов на заочну форму навчання та поїхав працювати за кордон. Там працював майстром-монтажником з утеплення фасадів багатоповерхівок. Робота вимагала сміливості та витривалості — якостей, які згодом стали йому у пригоді на війні.
— Мій брат Богдан працював, заробляв кошти, планував створити сім’ю, — каже сестра Андріана. — Паралельно займався спортом, мав хороші бійцівські навички, міг постояти за себе та за своїх близьких. Він мав багато друзів серед спортсменів, які могли в будь-яку хвилину підтримати та допомогти. Був добрим, чуйним, вірним другом, люблячим сином і братом, турботливим дядечком. Він — хрещений батько моїх дітей: донечки Лізи та синочка Тимура. Богдан любив музику, мав Божий дар гарно співати й читати реп. Захоплювався полюванням, яким його ще змалку зацікавив батько. Відтак умів вправлятися зі зброєю і вів здоровий спосіб життя.
Про своє рішення добровольцем стати до лав захисників України Богдан повідомив рідним 1 серпня 2023 року, коли вже пройшов медкомісію. Він мав позивний «Смерч». Після кількох тижнів навчання у Краматорську воював на Донеччині. Служив розвідником 2-ї групи спеціальної розвідроти розвідувального батальйону військової частини 4010.
Бойове хрещення Богдан пройшов уже під час першого виходу на позиції. Коли відбувся контакт із противником і з’явилися поранені, розвідник Мартинюк виніс з-під обстрілу чотирьох побратимів, урятувавши їм життя. За це його нагородили відзнакою у вигляді спеціального шеврона бойового підрозділу.
Війна Богдана Мартинюка тривала 64 дні. Під час виконання чергового бойового завдання в районі села Кліщіївка група бійців, у складі якої він перебував, потрапила під щільний артилерійський обстріл окупантів. Богдан загинув на полі бою від травм, несумісних із життям.
У пам’яті земляків Богдан Мартинюк залишив світлі спогади. Його згадують як стриману, ввічливу, доброзичливу, чесну і щиру людину, яка з повагою ставилася до товаришів і старших.
— Втрата такої людини, як Богдан, — це невгамовний біль, який ніколи нас не покине… Це було за щастя — з ним дружити, спілкуватися, розділяти радощі цього життя, — написав у соцмережі побратим Богдана «Гарячий».
Пам’ять Богдана Мартинюка вшанували у селі Ялтушків. Його портрет встановили на Алеї Слави Героям, а в місцевому ліцеї відкрили меморіальну дошку. Вічна пам’ять Герою!
Автор Віктор Зеленюк для Жмеринка онлайн. Світлини надані автором.