У місті Бар на Вінниччині проживає ветеран Віталій Жолкевський, який пройшов через пів року російського полону та шість тюрем. Попри нелюдські умови, тортури й постійний психологічний тиск, він не зламався. Його історія — це свідчення про силу духу та важливість української мови як символу незламності.
Про це повідомляє Інна Цимбал, голова Жмеринської РВА.
До 2014 року Віталій мешкав у Криму. Після анексії півострова він вирішив вступити до лав Збройних Сил України та боротися за незалежність держави.
«Мова — це наша свобода. У полоні вони намагалися зламати нас, змусити відмовитися від української. Але я завжди відповідав рідною мовою. Це було моїм тихим протестом і способом залишатися собою», – пригадує ветеран.
За словами Віталія Жолкевського, російські військові намагалися зламати дух українських полонених не лише фізично, а й психологічно. Зокрема, примушували спілкуватися російською, принижували та залякували.
Особливо важким було становище цивільних заручників.
«Військові хоч мають шанс на обмін. А от цивільних тримають роками, приховуючи інформацію про них. Це велика трагедія, про яку потрібно говорити», – підкреслює ветеран.
Сьогодні Віталій разом із родиною оселився у місті Бар. Тут він відчуває підтримку громади, місцевої влади та волонтерів. Разом із помічником ветерана Ігорем Петровським він працює над оформленням державної компенсації на житло — до 3 млн грн.
«Україна сильна, бо її люди разом. Ми не повинні залишати ветеранів сам-на-сам із проблемами. Вони вибороли для нас свободу, і тепер ми маємо допомогти їм у мирному житті», – каже Ігор Петровський.
