Жмеринка — місто, яке колись називали справжнім «сухопутним лайнером» на мапі Європи. І головна причина цього — залізничний вокзал, що був не просто транспортною зупинкою, а символом амбіцій, розкоші та епохи великих імперій.
Про це розповідають журналісти Жмеринка онлайн.
Існує версія, що архітектор вокзалу Зиновій Журавський надихався архітектурою Мюнхена. Втім, уважні дослідники зазначають: Жмеринський вокзал значно витонченіший. Український модерн у поєднанні з елементами необароко зробив його унікальним і навіть зухвалим викликом архітектурній моді початку ХХ століття.
Будівлю готували до візитів коронованих осіб. Тут облаштували спеціальні «Царські кімнати» з окремими виходами на перон, інтер’єри з шовковими шпалерами та систему підземних тунелів. Пасажири першого класу та звичайні мандрівники майже не перетиналися — у кожного була своя Жмеринка.
Втім, із вокзалом пов’язана і відома легенда. Подейкують, що імператор Микола ІІ, побачивши будівлю, вигукнув «Vache!» — «Корова!», і нібито архітектор не витримав ганьби. Насправді ж історики стверджують: цар був у захваті, а Зиновій Журавський прожив довге та успішне життя. Але народна пам’ять завжди тяжіє до драматичних сюжетів.
Недарма Остап Бендер мріяв про Жмеринку як про магічний центр світу. Це місто, де перетинаються дороги, долі та легенди, а вокзал став його серцем.
Тож наступного разу, коли проїжджатимете повз Жмеринку, варто вийти на перон хоча б на кілька хвилин. Цього достатньо, щоб відчути подих історії.