22 червня на Вінниччині вшанували пам’ять Івана Платоновича Ковальова — останнього Героя Другої світової війни в регіоні, почесного мешканця села Тарасівка Жмеринського району. У день національної скорботи за жертвами війни українці згадують тих, хто став символом незламності, мужності й сили народу.
Іван Ковальов був єдиним на Вінниччині, хто мав звання Героя Радянського Союзу, отримане у 1944 році за особисту відвагу та керівництво взводом диверсантів. У 2008 році Указом Президента України йому також присвоєно звання генерал-майора Збройних Сил України.
Хто такий Іван Ковальов: легендарний підривник із позивним “Бурундук”
Народжений у селі Тарасівка, Іван Ковальов з юності боровся за Україну. Його позивний у батальйоні — “Бурундук” — був символом його моторності, спритності та рішучості.
У 1943 році молодого офіцера з групою десанту закинули в тил ворога. За сім місяців підпільної роботи вони здійснили безпрецедентні диверсії:
- пустили під укіс 16 ешелонів з живою силою та технікою;
- підірвали 17 мостів, серед яких — 56-метровий залізничний;
- знищили десятки одиниць ворожої техніки.
За ці подвиги Ковальов отримав Золоту Зірку Героя. За іронією долі, саме нагородження врятувало йому життя, адже того ж дня він мав бути розстріляний за нібито “невиконання наказу”.
Життя після війни: будівничий і наставник
Повернувшись до зруйнованої рідної Тарасівки, Іван Платонович відбудував село, заснував поштове відділення, працював у колгоспі. Попри важкі травми, він залишався активним і життєрадісним, дбав про господарство, вирощував городину, допомагав родині.
До глибокої старості Герой ділився досвідом із молоддю, виступав на зустрічах, надихав своєю історією. Його знали як людину з блискучою пам’яттю, добрим серцем і незламною волею.
Іван Ковальов відійшов у вічність у липні 2016 року, залишивши по собі не лише ордени, а й глибокий слід у серцях земляків.
Символ пам’яті та незламності: важливість таких постатей сьогодні
У 2025 році, коли війна з росією триває, історії таких Героїв набувають нового змісту. Сьогодні на фронті воюють онуки й правнуки Івана Ковальова, так само віддано захищаючи Україну.
Цей День пам’яті — не лише згадка про минуле, а й заклик цінувати свободу та бути гідними подвигів наших пращурів.