У селі Широке біля Бару на Вінниччині вже понад 45 років родина вирощує тюльпани. Квіткова справа, започаткована ще у 70-х роках, стала не просто сезонним заробітком, а справжньою родинною традицією, що об’єднує покоління.
Понад чотири десятиліття тому дві сестри — Марія Тараканова та Галина Кличко — разом зі своїми чоловіками Анатолієм та Володимиром започаткували власну справу. Ідея належала чоловікові Марії — Володимиру, який працював агрономом. Саме він запропонував спробувати вирощувати тюльпани. Чоловік Галини — Анатолій — підтримав ініціативу не одразу, адже займався вирощуванням худоби, однак згодом змінив домашнє господарство на квіткове. Так з’явилися перші ящики з цибулинами і перші весняні квіти, вирощені власноруч.
Минуло понад чотири десятиліття. Засновників справи вже кілька років немає, але започаткована ними традиція живе. Вона стала зв’язком між тими, хто починав, і тими, хто сьогодні дбайливо доглядає кожну квітку.
Нині родинну справу продовжують діти та онуки. На Хмельниччині працює родина Марії, а в селі Широке біля Бару тюльпани разом вирощують донька та онука Галини — Аліна і Яна — разом із бабусею. Сьогодні тут налічується понад дев’ять сортів тюльпанів.
Підготовка до сезону розпочинається ще восени.
— Підготовка до сезону розпочинається ще у вересні. Тюльпани потрібно посадити в ящики та поставити у спеціальне місце до кінця січня. У лютому заносимо їх у кімнату, забезпечуємо необхідну температуру та світло, поливаємо — так вони ростуть і вже до березня починають з’являтися бутони, залежно від сортів, — розповідає Аліна Яцкова.
Цього року родина фактично відновила сімейний бізнес. Із початку повномасштабної війни тюльпанами не займалися, а під час пандемії коронавірусу було складно возити квіти до Хмельницького на продаж, як це робили раніше. Та попри перерви й труднощі, справа повернулася.
— Квіти вимагають постійної уваги, турботи, треба все вчасно робити, слідкувати, щоб в них не було ніяких хвороб, доглядати. Але коли вони починають цвісти — в будинку з’являється справжня весна, цей аромат та їхня краса — це неможливо передати словами, — ділиться пані Галина.
Жінка додає, що має три доньки, як і її сестра, вже дорослих онуків, і всі вони продовжують квіткову справу. Від цього, зізнається, стає тепло на душі.
У родині кажуть: найбільша радість — це моменти, коли всі разом. Коли в домі метушня, ящики з квітами, робота кипить, а поруч — рідні люди. Бо для них тюльпани — це більше, ніж весняний заробіток. Це пам’ять про дідусів, вдячність за їхню працю і традиція, яка не зникла з роками.
І поки щовесни у Широкому біля Бару розквітають тюльпани, живе історія, що почалася ще у 70-х — і продовжується сьогодні, вже в руках дітей та онуків.
Автор Мар’яна Махан-Гуцал, ексклюзивно для Жмеринка онлайн. Фото з архіву Яни Мартиняк