Барчанка Олена Рязанцева багато років займається живописом, однак полотна — лише частина її творчості. Художниця відроджує українські народні ремесла: створює глиняні свищики та іграшки, вишиває традиційний одяг, тче гобелени, виготовляє гердани й навчає дітей любити українську культуру. Історію майстрині розповідає журналіст Жмеринка онлайн.
У будинку Олени Рязанцевої народне мистецтво — не музейний експонат, а частина повсякденного життя. На підвіконнях стоять глиняні свищики та фігурки тварин, біля дзеркала висять писанки, створені разом із дітьми, на балконі зберігається солома для різдвяного павука, а в шафі — вишитий власноруч український жіночий стрій. Для художниці народна творчість — це не просто хобі.
«Це ж усе наше, мої предки-селяни працювали на землі, співали народних пісень. Це наші традиції, наше коріння, фундамент для мистецтва й душі. Іграшка не несе корисної функції, як миска чи глечик, але вона дуже різноманітна й приносить радість», — ділиться Олена.
Вишивка, гердани та гобелени
Особливе місце у творчості майстрині займає українська вишивка. Народний жіночий костюм, який зберігається у її шафі, вона повністю вишила власноруч у техніці «низинка». Для своїх доньок Олена також створила весільні рушники.
Не менш захоплює її й виготовлення герданів — традиційних українських прикрас із бісеру. Для цього художниця придбала спеціальний ткацький станок. Свого часу вона навіть розписала сільську хату, а створені нею гобелени нині зберігаються у музейних колекціях.
Народна іграшка, яка має власний голос
Одне із найулюбленіших занять Олени Рязанцевої — виготовлення народних глиняних іграшок. Цьому ремеслу вона навчалася в одеської майстрині Ольги Шаян, уродженки Опішні — одного з найвідоміших центрів українського гончарства. Їхнє знайомство відбулося ще під час навчання художниці в училищі. Саме портрет своєї наставниці Олена виконала як дипломну роботу, а створені Ольгою Шаян іграшки зберігає й досі. Створення кожного виробу — тривалий процес. Для роботи використовують спеціально очищену глину, адже навіть дрібний камінець чи залишки трави можуть призвести до появи тріщин під час випалювання.
Найскладніше, за словами майстрині, виготовити свищик. Усередині він має залишатися порожнистим, а форма повинна бути бездоганною, щоб інструмент правильно звучав. Після ліплення вироби випалюють у печі при температурі від 800 до 1000 градусів. Цікаво, що звучання іграшки також залежить від її розміру: чим вона більша, тим нижчим буде звук.
Від ремесла — до арттерапії
Сьогодні роботи барчанки знаходять своїх поціновувачів далеко за межами громади. Однією з постійних замовниць є власниця відпочинкової садиби «Подільська родина» у селі Гайове Оксана Бас. Лише протягом 2026 року Олена Рязанцева створила близько пів сотні глиняних виробів. Частину з них майстриня реалізує через соціальні мережі. Вона переконана, що ліплення з глини — це не лише творчість, а й спосіб відновити внутрішню рівновагу. Такі заняття розвивають дрібну моторику, допомагають зосередитися й широко використовуються в арттерапії.
Попри численні захоплення, художниця не залишає живопис. Посеред її майстерні стоїть велика незавершена картина, на якій зображені донька та маленький онук. За задумом авторки, композиція нагадуватиме «Сікстинську Мадонну» Рафаеля, але замість традиційних янголів на полотні з’являться феї.
Так, через картини, глиняні іграшки, вишивку та народні ремесла Олена Рязанцева не лише творить мистецтво, а й зберігає українські традиції, передаючи їх наступним поколінням.
Фото та відео з особистого архіву Олени Рязанцевої