У селі Гайове Барської громади на одному гектарі росте близько 300 сортів винограду. Виноградарством родина Лучко займається понад 15 років. Починали батьки Юлії — Аліна та Олександр — із кількох кущів. Згодом до справи долучилися донька Юлія та її чоловік Сергій Степанкевич.
Сьогодні їхній виноградник — це не просто родинне хобі, а справа, яка об’єднала два покоління. Тут вирощують столові й технічні сорти, продають виноград та саджанці, а частину врожаю переробляють для власних потреб. Історію господарів розповідає кореспондент Жмеринка онлайн.
Починали з кількох кущів
Виноградарством Аліна та Олександр Лучко почали займатися понад 15 років тому. На той час обоє мали основну роботу, а виноград був для них хобі та додатковим заробітком.
— Купували, садили, щось приживалося, щось ні, якісь сорти. Обирали, які найкраще підходять до нашого регіону та клімату. Все розпочалося з кількох кущів. Були і технічні, і столові сорти, — розповідає Аліна Лучко.
Згодом виноградник трохи закинули. А у 2020 році родина знову повернулася до цієї справи. Відтоді колекція поступово росла, і нині на одному гектарі біля батьківської хати вирощують близько 300 сортів. Втім, ця цифра не є сталою. Одні сорти родина викорчовує, натомість висаджує нові. Лучки стежать за новинками селекції, купують саджанці, спілкуються з іншими виноградарями та обмінюються досвідом.
— Кожен сорт цікавий і не схожий на іншого. Кожен особливий, кожен показує себе по-різному, — говорить Юлія.
У винограднику ростуть «Агата», «Сонечко», «Смішарики», «Красавчик», «Дар’я», «Юліан», «Спокуса», «Банзай», «Казантип», «Алінка», «Гурман ранній», «Смарагд», «Озон» та багато інших сортів.
Відрізняються вони не лише назвами. У кожного — свій колір, форма, смак і час дозрівання.
Одні сорти достигають уже в середині серпня, серед них «Свобода» та «Гарольд». Інші можна збирати аж до середини жовтня — наприклад, «Чорний кристал» та «Художник».
Залежно від погоди та інших умов за сезон родина збирає близько двох тонн винограду. Більшу частину врожаю продають. Із винограду чоловік Юлії робить чачу, а бабуся готує компоти.
Виноград лінивих не любить
За різнокольоровими гронами, які восени привертають увагу, стоїть щоденна робота. Догляд за виноградником триває фактично цілий рік. Виноградник у родини прикопний, тому на зиму весь гектар закопують у землю. Навесні лозу знову вивішують. Далі потрібно стежити за погодою, адже зворотні заморозки можуть пошкодити рослини. У такі періоди виноград обкурюють або накривають агротканиною.
Коли лоза починає рости, її підбивають, проріджують і проводять пасинкування. Потім стежать за цвітом та гронами, визначають, які залишити, а які прибрати, нормують кількість ягід.
Коли ягоди починають розм’якшуватися, кожне гроно одягають у спеціальну торбинку, яка захищає його від шкідників. У спекотну погоду виноград додатково затіняють. Коли ягоди набирають кольору й починають достигати, працюють із листям над гронами та стрижуть верхівки лози.
І це лише частина роботи, яку потрібно виконати протягом сезону.
— Щоб вирощувати таку кількість сортів винограду, треба це любити. І головне — виробити послідовність дій у догляді, бо це майже цілорічна праця, яка вимагає часу, уважності та терпіння, — ділиться Юлія.
Паралельно родина вирощує саджанці винограду на продаж.
— Це якщо коротко розповісти про виноград, скільки праці, часу та любові треба вкласти в кожну лозу, поки ми її обріжемо і будемо продавати, — додає Юлія.
Справа, яка об’єднала два покоління
Для Юлії та Сергія виноградарство — частина життя, яку вони поєднують з основною роботою. Юлія за освітою медик. Вона навчалася у Могилів-Подільському медичному коледжі й уже майже десять років працює медсестрою у відділенні педіатрії Барської лікарні. Її чоловік близько 15 років працює на швидкій допомозі там же. Тому більшість роботи у винограднику доводиться виконувати після основної роботи та у вільний час.
Поступово родина сформувала коло постійних покупців. Деякі з них приїздять саме за певними сортами, які вирощують Лучки.
— Є люди, які знають і люблять наш виноград, чекають саме наші сорти. І це дуже приємно — приходять до нас, вітаються, — розповідає Юлія.
Родина продовжує стежити за новими сортами, спілкуватися із селекціонерами та іншими виноградарями. Кажуть, в Україні вирощують понад тисячу сортів винограду, тому для тих, хто займається цією справою, завжди є що досліджувати.
Мріють продовжити виноградний сезон
У родини вже є плани щодо розвитку виноградника. Одна з мрій — власна теплиця, яка дозволила б починати сезон раніше, вже у липні. Ще одна ідея — зробити виноградник місцем, куди люди приїжджатимуть не лише за виноградом. Юлія хоче облаштувати красиві локації для фотографій та приймати гостей. Адже вже зараз до родини іноді приїздять на екскурсії та фотосесії. Поки що реалізувати всі задумки складно — виноградник потребує багато часу й уваги.
За понад 15 років родина пройшла шлях від кількох кущів до колекції із сотень сортів. Тут вирощують виноград, експериментують із новими сортами, продають саджанці та передають досвід від батьків до дітей.
А головне — щороку знову проходять той самий шлях: від обрізування та підв’язування лози до перших стиглих грон, за якими стоять місяці роботи всієї родини.
Автор Марʼяна Махан-Гуцал, фото автора та з архіву Юлії Степанкевич.