Після важкого поранення на Донеччині та ампутації лівої ноги ветеран російсько-української війни Руслан Недзельський знову вийшов на футбольне поле. Сьогодні уродженець Мурафи грає у складі ампфутбольної команди «Шахтар Сталеві» та переконаний: футбол допоміг йому не лише повернутися до активного життя, а й знайти нову родину серед побратимів, розповідає Жмеринка онлайн.
У Мурафі футбол завжди був чимось більшим, ніж просто грою. На матчі місцевої команди приходили цілими родинами, а трибуни одноголосно скандували: «Мурафа!». Вболівали навіть ті, хто не надто розумівся на правилах.
Саме в такій атмосфері зростав Руслан Недзельський. Любов до футболу йому прищепив батько, який свого часу теж виходив на поле. Згодом хлопець годинами ганяв м’яча у шкільному спортзалі разом із друзями та однокласниками, а пізніше представляв рідне село на змаганнях із командами інших громад.
У 2014 році чоловік добровольцем став на захист України та воював у зоні АТО. Після завершення служби працював у Нідерландах, де також не полишав футбол і виступав за одну з місцевих команд. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Руслан повернувся додому та знову став до лав захисників. Разом із другом і бойовим побратимом Артемом Домарецьким служив у 59-ій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка та виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту.
На початку 2023 року під час боїв на Донеччині військовий отримав важке поранення. Через отримані травми лікарям довелося ампутувати ліву ногу. Після лікування та протезування чоловік повернувся до Мурафи. Саме тоді почався його новий шлях — шлях повернення до активного життя через спорт.
Спочатку були невпевнені кроки на милицях і тренування на стадіоні разом із дружиною. Потім Руслан дізнався про ампфутбол — футбол для людей з ампутованими кінцівками.
— Спочатку було важко. Два дні походив, кинув ті милиці… Але дружина говорила, що треба пробувати ще і ще. Поступово почало виходити, — розповідає Руслан Недзельський.
Згодом родина переїхала до Ірпеня. Там чоловік натрапив у соціальних мережах на інформацію про тренування «Шахтаря». Вирішив поїхати і спробувати себе.
— Я побачив, що є така команда, і подумав: чому б не спробувати? Поїхав, познайомився з хлопцями, а один із гравців «Шахтаря Сталевих» запросив мене на тренування, — згадує ветеран.
З кожним виходом на поле рухатися ставало легше. Те, що раніше здавалося неможливим, поступово перетворилося на звичну справу. Сьогодні Руслан грає на позиції нападника, забиває голи та знову відчуває емоції, які полюбив ще в дитинстві.
«Для мене це вже сім’я»
У команді «Шахтар Сталеві» зібралися люди з різними долями та життєвими історіями. Проте всіх їх об’єднує спільний досвід і взаємна підтримка.
— У кожного своя історія, але ми добре розуміємо один одного. Для мене це вже сім’я, — говорить Руслан.
За його словами, спілкування не закінчується після тренувань чи матчів. Гравці підтримують один одного у складних ситуаціях, зустрічаються родинами та залишаються друзями навіть тоді, коли виступають за різні команди. Ампфутбол став для ветерана не лише частиною фізичної реабілітації, а й способом повернути впевненість у собі, знайти нових друзів і відчути підтримку людей, які пройшли схожі випробування.
— Це про людей, про підтримку і про відчуття, що ти не один. Ти знову знаходиш своє місце в житті, — каже ветеран.
Історія Руслана Недзельського — це історія незламності, сили духу та віри в те, що навіть після найболючіших втрат можна знайти нову мету і продовжувати рухатися вперед.
