16 лютого 2025 року зупинилося серце майора Валентина Генсіровського — начальника інженерної служби штабу військової частини А1619, офіцера Збройних Сил України, позивний «Вальтер».
Історію Героя розповідає Барська міська рада.
Валентин Генсіровський народився 11 серпня 1973 року в селі Терешки Барського району. Навчався у місцевій школі, згодом — у Барській ЗОШ №1. Виріс у родині військовослужбовця та бухгалтера, де з дитинства прищеплювали повагу до дисципліни, відповідальності та слова честі. Саме ці цінності сформували характер майбутнього офіцера.
Після школи вступив до Кам’янець-Подільського військового інженерного училища, свідомо обравши шлях військового інженера. Служив у гарнізонах Дніпропетровщини та Одещини, згодом займався підприємницькою діяльністю за кордоном. У 2000 році одружився, а вже за рік у родині народився син Тимур.
У червні 2022 року, під час повномасштабної війни, Валентин повернувся до лав ЗСУ. Як начальник інженерної служби, він відповідав за укріплення оборонних позицій, безпеку шляхів і встановлення інженерних загороджень на найгарячіших напрямках, зокрема під Бахмутом та Авдіївкою. Його робота рятувала життя українських військових і стримувала ворога.
Побратими згадують, що його головним принципом були слова: «Зробити все, щоб вберегти моїх людей». Він пережив кілька контузій, а в лютому 2024 року отримав важке поранення ноги внаслідок удару ворожого дрона. Попереду був майже рік складного лікування та боротьби за життя. Та наслідки війни виявилися сильнішими.
За особисту мужність і самовідданість у захисті державного суверенітету України майора Валентина Генсіровського було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
