Палац Северина Орловського, збудований на початку XIX століття, є однією з найзагадковіших і водночас найвишуканіших архітектурних пам’яток регіону. За більш ніж двісті років свого існування він встиг обрости не лише плющем, який нині обвиває його стіни, а й численними легендами, переказами та напівмістичними історіями, що передаються з покоління в покоління.
Історію палацу розповідає інтернет видання “Жмеринка онлайн”.
Северин Орловський, на честь якого й названо маєток, за переказами, був людиною надзвичайно заможною та гоноровою. Його статки дозволяли не просто жити в розкоші, а й демонструвати її на кожному кроці. Найвідоміша легенда розповідає, що господар наказав викласти дорогу від ганку палацу до виїзду з маєтку срібними монетами. Мовляв, гості мали ступати буквально по багатству. А щоб остаточно приголомшити відвідувачів, Орловський, за чутками, підкував коней срібними підковами. Чи було це насправді — сказати складно, але сама поява такої легенди багато говорить про масштаби його достатку та характер.
Як і більшість старих аристократичних маєтків, палац Орловського має свою «золоту» легенду. Йдеться про карету, виготовлену з золота або щедро оздоблену коштовностями. За переказами, під час загрози ворожого наступу власник наказав сховати її — за одними версіями, карету закопали в парку, за іншими — втопили у ставку. Раціонально налаштовані дослідники вважають це звичайною байкою, народженою людською уявою. Втім, місцеві старожили стверджують, що в лютневі сутінки, коли мороз стишує звуки, десь під землею або біля водойми можна почути ледь вловимий дзвін металу.
Не менш захопливою є легенда про підземні ходи. Кажуть, що від підвалів палацу тягнеться розгалужена система тунелів, якими можна було непомітно покинути маєток у разі небезпеки. За найсміливішими версіями, цими ходами можна було виїхати навіть каретою, а деякі оповідачі стверджують, що вони вели аж до сусідніх великих поселень. І хоча археологічних підтверджень такої масштабної інженерії не знайдено, сама ідея підземного світу під палацом додає йому ореолу таємничості.
Як і годиться кожному поважному замку, палац у Северинівці має свою привидку. За свідченнями очевидців, у сутінках у коридорах або в парку можна побачити жіночу постать. За однією з версій, це дух нещасної родички власників, чию долю зламав нерівний або заборонений шлюб. Її образ зазвичай описують як тихий, сумний, без агресії — радше як символ зламаної надії, ніж страхіття.
Особливе місце в історії маєтку займає парк, спроєктований відомим ландшафтним архітектором Діонісієм Міклером. Він вважається одним із найкращих зразків його творчості. Тут зібрано десятки екзотичних рослин, продумано алеї, перспективи та композиції, які й сьогодні вражають навіть попри плин часу.
У парку є джерело — криниця, воді якої приписують особливу силу. Легенда каже, що саме завдяки цій воді власники маєтку довго зберігали здоров’я, силу й вроду. Чи справді вона має цілющі властивості — питання відкрите, але місцеві й нині ставляться до джерела з повагою.
Ще одна цікава версія стосується планування парку. За переказами, деякі дерева були висаджені за особливою схемою, яка з висоти пташиного польоту утворює масонські символи або ініціали власника. Сьогодні підтвердити це майже неможливо через розростання лісу та зміну ландшафту, але сама ідея лише підживлює інтерес до маєтку.
Втім, навіть без містичних нашарувань реальність палацу Орловського вражає. Будівлю зведено в стилі суворого класицизму — рідкісного для такої глибинки. Чіткі пропорції, стриманий декор, симетрія форм свідчать про високий архітектурний смак і амбіції власника.
На відміну від багатьох подібних маєтків, цей палац уникнув повного руйнування. Сьогодні в його стінах працює реабілітаційний центр. Саме нове призначення, на думку дослідників, і врятувало будівлю від занепаду. Палац продовжує жити — не як музей минулого, а як простір, що служить людям.
Палац Северина Орловського — це місце, де тісно переплелися історія й легенди, факти й уява. Він нагадує, що навіть камінь пам’ятає, а тиша старих алей інколи говорить більше, ніж архівні документи.