У час, коли інформаційний простір щодня наповнений новинами про війну, біль і втрати, суспільство мимоволі виробляє захисний емоційний бар’єр. Проте є речі, до яких неможливо звикнути. Серед них — самотність дітей з особливими освітніми потребами, які залишилися без батьківського тепла та турботи.
Саме про силу людяності та співчуття нагадали учні 10-В класу Барського ліцею №2. Попри напружений навчальний тиждень і втому, разом із класним керівником Оксаною Вієцькою вони обрали шлях милосердя. Днями ліцеїсти відвідали вихованців Котюжанівської спеціальної школи-інтернату та Жмеринського соціально-психологічного центру реабілітації дітей — тих, хто особливо потребує уваги, підтримки й тепла.
«Ця поїздка стала можливою завдяки неймовірному колу небайдужих людей», – каже Оксана Анатоліївна. – «Глибока і щира вдячність за величезну підтримку ТОВ «Краєвид Поділля» та особисто керівнику Григорію Пузі, Барській міській раді та особисто міському голові Володимиру Саволюку, а також підприємцям – подружжю Оксані Орєховій та Миколі Луніну. Завдяки спільним зусиллям педагогічного, учнівського та батьківського колективів ліцею, наші діти змогли подарувати маленьким вихованцям справжню віру в добро».
Одним із найзворушливіших моментів стало здійснення дитячих мрій. Власну гітару отримав Миколка з Котюжанівської школи-інтернату, а разом із ним музичні інструменти подарували Мар’янці та Віталику. Ці щирі емоції та радість від здійсненої мрії стали справжнім символом надії.
Не менш щемливими були миті, коли діти раділи простим, але таким важливим для них речам — ручкам, зошитам, олівцям і яскравим фломастерам. Те, як вони міцно притискали до грудей подаровані іграшки, залишиться в пам’яті десятикласників надовго. У ті миті очі дітей, за плечима яких — власний біль і непроста доля, світилися справжнім щастям.
Учні Барського ліцею №2 вже не вперше долучаються до благодійних ініціатив, проте цього разу ця зустріч стала для них особливою. Вона перетворилася на важливий життєвий урок — урок того, що людяність не має вихідних і не потребує зручного часу.
«Як важливо сьогодні не дати своїй душі зачерствіти!», – продовжує Оксана Вієцька. – «Не чекайте особливих свят чи дат – даруйте щастя іншим уже зараз, особливо тим, хто потребує його понад усе. Адже саме в здатності відчиняти своє серце для добрих справ і виявляється те, ким ми є насправді».
Ця поїздка стала прикладом того, як спільні добрі справи повертають дітям надію, а всім нам — світло, яке так необхідне в непрості часи.
Автор Віктор Зеленюк, Ірина Походзей. Барська громада. Ексклюзивно для Жмеринка онлайн.
Світлини надані Оксаною Вієцькою