Щодня — знайомий маршрут, важка сумка через плече і десятки дверей, у які вона стукає вже понад сорок років. У місті її знають та чекають — бо разом із листами, платіжками й газетами вона приносить увагу, слово та живий зв’язок. Історія листоноші, яка по-справжньому закохана у свою роботу розповідає Жмеринка онлайн.
Вже 41 рік Галина Купрій — тендітна, жвава та доброзичлива листоноша, яка працює у Барському відділенні Укрпошти. Її щоденний маршрут — це 21 вулиця, 40 підприємств. Щодня — сотні листів, два десятки кілометрів пішки і десятки людей, які чекають поштарку. Сама вона розповідає, що щодня отримує не менше 20 дзвінків від барчан, які запитують та чекають посилки й кореспонденцію.
— Галина — дуже сумлінна та відповідальна працівниця, яка ніколи не сидить на місці. Її всі знають і поважають, наш колектив не став винятком. Ми навіть називаємо її «мамою»: вона найдовше працює, але з роками не розгубила людяність, а навпаки — примножила любов до роботи та людей, а вони відповідають їй взаємністю, — розповідає Інна Іванова, заступниця керівника Барського відділення Укрпошти.
У відділенні додають: нині навантаження значно зросло. Якщо раніше працювали одинадцять листонош, то зараз — всього четверо. Їм потрібно розвантажувати автомобілі, адже вантажників немає, обслуговувати тисячі абонентів у місті Бар та навколишніх селах. Але попри все поштарки люблять свою роботу, виконують її та мають повагу й вдячність від людей.
Жителі провулку Коцюбинського, який обслуговує пані Галина, кажуть, що вона завжди привітна та відповідальна. А для старших людей листоноша — це не просто пошта, це людина, яка зайде й спитає, як справи.
Сама героїня скромно зізнається, що, незважаючи на навантаження, не завжди сприятливі погодні умови та невелику зарплатню, вона любить свою роботу і людей.
— Мене вже знають багато барчан, сімей, які часто дякують за кожен візит, поважають. Якби була можливість щось змінити, то нічого б не змінювала, — ділиться поштарка.
Попри роки роботи, велике навантаження й щоденні кілометри маршруту пані Галина не втратила головного — людяності та любові до своєї справи. І поки на її стукіт у двері відповідають усмішкою та добрим словом, ця робота має особливу цінність. Бо пошта тут — не лише про кореспонденцію, а про зв’язок між людьми.
Автор Мар’яна Махан-Гуцал, фото авторки.