Як спорт формує характер, дисципліну і майбутнє дітей: історія вчительки фізкультури та тренерки з Бару Лариси Томчак, яка понад 30 років працює з учнями та виховує переможців не лише на майданчику, а й у житті.
У спортзалі гучно: м’яч б’ється об підлогу, хтось сперечається, хтось сміється. Для Лариси Томчак це — звичний ритм життя. Вже понад 30 років вона працює з дітьми, навчаючи їх не лише фізичних вправ, а й витривалості, дисципліни та вміння не здаватися. Хоча сама прийшла у спорт не заради перемог.
— Я народилась маленька і слабка, тому мама віддала мене на спортивну гімнастику. Це було просто для розвитку, не для досягнень чи перемог, каже жінка.
Після переїзду в Бар усе змінилося — саме тут вона відкрила для себе баскетбол.
— Я ще перед першим класом, з серпня, почала ходити на секцію. Мені сподобався баскетбол, і в мене непогано виходило.
Спорт, який формує характер
Тренування швидко стали частиною щоденного життя: іноді — двічі на день, із ранковими заняттями перед школою та вечірніми після уроків.
— Саме спорт дав мені характер: не боятися труднощів, не здаватися, працювати в команді.
Важливу роль у її становленні відіграв тренер:
— Він був нам як другий батько. Це було не тільки про спорт, а й про виховання.
Командні поїздки, збори, змагання — навіть із книжками, щоб не відставати від навчання — стали основою її життєвих принципів.
Вчителька з Бару, яка виховує покоління
Після навчання у Кам’янець-Подільському інституті Лариса Томчак у 1994 році почала працювати у Барському ліцеї №4.
Колеги відзначають її відданість професії:
— Лариса Анатоліївна живе своєю роботою, дітьми, спортом, школою. Нам дуже пощастило працювати з такою людиною, — говорить вчитель фізкультури Олександр Дячок.
Учні також цінують її підхід:
— Вона класна, чесна і добра. Наші уроки завжди проходять весело і цікаво.
Тренерка, яка відкриває шлях у великий спорт
Із 2014 року вона працює ще й у дитячо-юнацькій спортивній школі, допомагаючи дітям розвиватися професійніше.
— У школі ми лише знайомимо з різними видами спорту. Але важливо направити дитину далі — туди, де вона може розвиватися серйозніше, – каже педагог.
Вона впевнена діти, які займаються, стають більш уважними, зосередженими, відповідальними.
Команди, перемоги і розвиток дітей
Свою першу команду вона сформувала з хлопців 2004 і 2006 років народження.
— Хотілося, щоб і хлопці досягали високого рівня, як дівчата, які вже добилися успіхів у баскетболі. І їм це вдалося.
Сьогодні її вихованці грають за університетські команди та повертаються до спортзалу вже як дорослі.
Команди Лариси Томчак представляють Бар на всеукраїнському рівні, беруть участь у змаганнях «Пліч-о-пліч» Всеукраїнські шкільні ліги, здобувають перемоги на районних і обласних етапах та входять до числа лідерів.
— Для маленького міста це дуже серйозно. Це результат їхньої щоденної праці.
— Спорт — це щоденна праця, дисципліна, розвиток. Це ейфорія. Але потім розумієш: це результат багаторічної роботи, – каже тренер.
Та найголовніше — не нагороди:
— Діти повинні відчувати себе переможцями. Ці емоції не купиш.
Довіра дітей — найбільша нагорода
У 2025 році вона набрала нову групу учнів, багато з яких прийшли саме за рекомендаціями.
— Багато приходять із нашого ліцею — бо знають і довіряють. І саме ця довіра, мабуть, найцінніша. Найбільше тішить, коли діти виростають, але не забувають спорт. Приходять, вітаються, дякують, – кажу вчителька.
Життя поза спортом і головна формула успіху
Лариса Томчак — мама двох дітей, які також займалися баскетболом. У вільний час вона любить готувати, вишивати, в’язати та працювати на городі.
А своїм учням передає головний принцип:
— У кожному досягненні 10% — це талант, а 90% — праця.
І ще одну життєву істину:
— Треба любити життя. Любити людей, свою країну. І робити все для розвитку — себе, громади, держави.
Автор Мар’яна Махан-Гуцал, ексклюзивно для Жмеринка онлайн. Фото з архіву Лариси Томчак та Тараса Щерби.