Геннадій Качуровський народився 29 вересня 1985 року в селі Малі Коростівці Жмеринської громади. Його життя не було легким: рано залишившись без батьків, він змушений був подорослішати ще в юному віці. Після школи одразу почав працювати — спочатку на цегельному заводі, згодом на різних заробітках як в Україні, так і за кордоном.
Він був людиною з «золотими руками»: майстерно виконував будівельні роботи, завжди допомагав тим, хто цього потребував. Добре серце та працелюбність зробили його шанованим серед односельців.
Попри проблеми зі здоров’ям, Геннадій не зміг залишитися осторонь, коли країна потребувала захисників. Маючи ІІ групу інвалідності, пов’язану із захворюванням легень, 26 жовтня 2023 року він добровільно став до лав Збройних сил України. У складі 60-ї окремої механізованої бригади виконував бойові завдання на Донеччині як вогнеметник.
Його служба проходила у найгарячіших точках, де щодня доводилося приймати нелегкі рішення. Він розумів усі ризики, але не відступив.
«Він зателефонував, і сказав, що йдуть з хлопцями на самий нуль, і швидше за все, вже не повернуться звідти. Сказав, що залишає телефон і всі свої документи. Попросив попросити пробачення в брата і в мене просив… Усе говорив так, ніби знав точно, що загине. Це було дуже боляче. Я молилась, але страшна звістка підтвердилась у перший день нового року, саме тоді, коли я дізналась про страшну онкохворобу і необхідність операції… Просто з рук усе валиться. Не знаю, за що братись…», — пригадує сестра загиблого Анжела.
У переддень нового року, 30 грудня 2024 року серце мужнього воїна обірвалось у населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.
Геннадій Качуровський — справжній син України, який, незважаючи на труднощі життя, до останнього боровся за її свободу. Його подвиг не буде забутий, а пам’ять про нього залишиться у вдячних серцях тих, заради кого він стояв на захисті рідної країни.
