Щоранку, коли більшість людей лише прокидається та готує каву, він уже в дорозі. Жовтий шкільний автобус курсує селами Барської громади, збираючи дітей, які поспішають на уроки до міста Бар. За кермом — водій шкільного автобуса Анатолій Неприлюк.
Анатолій Олексійович родом із села Іванівці Барської громади, нині проживає в Антонівці. Водієм шкільного автобуса працює вже понад 10 років — із 2015 року. До цього майже два десятиліття керував великогабаритним трактором у колгоспі.
Сьогодні він щодня підвозить школярів до Барських ліцеїв із трьох сіл: Широке, Антонівка та Глинянка. Загалом — близько 45 учнів: орієнтовно 30 дітей навчаються у ліцеї №2, ще близько 10 — у ліцеях №1, №2 та №3.
Усіх пасажирів за один рейс перевезти неможливо, тому водій здійснює кілька поїздок. Перший виїзд — о 7:15, далі — ще один рейс. Після завершення уроків, орієнтовно після 14:00, Анатолій Олексійович двічі вирушає, щоб безпечно доставити дітей додому.
На запитання, чи пам’ятає своїх перших пасажирів, лише усміхається:
— Дехто з них уже заміж повиходили.
За роки роботи діти стали для нього майже рідними:
— Завжди вітаються, усміхаються. Старші учні – за руку, по-чоловічому, — розповідає він.
Попри зміну поколінь, школярі в автобусі поводяться чемно та виховано. Під час перевезень поруч завжди є супроводжуючий педагог, який слідкує за порядком і безпекою дітей.
Найбільше у своїй роботі водій цінує прості речі:
— Я дуже люблю дорогу, людей і їх вдячне відношення до моєї роботи. Робота – це моє життя, моє все. Вона приносить мені задоволення, тому не можу сказати, що вона для мене важка.
Про Анатолія Олексійовича тепло відгукуються і працівники навчальних закладів. У Барському ліцеї №2 зазначають, що він відповідальний і доброзичливий, завжди привітається, поцікавиться справами та за потреби допоможе.
Окрім роботи, чоловік знаходить час для творчості. Він є учасником колективу сільського клубу в Антонівці, де залишається єдиним чоловіком. До повномасштабного вторгнення разом із колективом активно виступав на концертах і брав участь у культурних заходах. Нині таких подій менше, однак за можливості він продовжує співати та долучається до благодійних ярмарків.
Анатолій Олексійович — сім’янин: має дружину, доньку, сина, який нині боронить Україну, та двох онуків.
Щодня він проїжджає знайомими маршрутами, зупиняється біля тих самих дворів і вітається з тими самими дітьми. І поки для когось це звичайна дорога до школи, для нього — велика відповідальність, яка давно стала частиною життя.
Бо за кожним таким рейсом — не просто дорога, а десятки дитячих історій, які починаються з ранкового «Доброго дня».
Автор Мар’яна Махан-Гуцал, ексклюзивно для Жмеринка онлайн. Фото авторки.