У місті Бар на Вінниччині назви вулиць зберігають пам’ять про людей, які творили історію краю — від козацької доби до сучасності. Від українських військових до легендарних полковників — сьогодні досить часто відбувається перейменування вулиць. Проте нерідко люди роками не замислюються, на честь кого названа їхня вулиця, хоча ці постаті безперечно варті уваги.
Вулиця Шпаковича
Володимир Шпакович був прогресивним міським головою Бара на початку ХХ століття. Саме під його керівництвом у місті з’явилися лікарня, гімназія, бібліотека, телефонна лінія та кінотеатр. Населення Бара зросло вдвічі. На період його очільництва припадає пік розквіту міста.
Вулиця Є. Новолинника
Його прізвище відсилає нас до трагічних сторінок історії України. Сто років тому, у листопаді 1921 року, відбувся відомий бій під Базаром — остання спроба українських військових протистояти більшовицьким силам. Наймолодшому учасникові було 16 років, а барчанину Євгенові Новолиннику — 21. Після поразки 359 українських воїнів були розстріляні загонами Григорія Котовського та поховані у братській могилі. Очевидці згадували, що ще два дні земля «дихала».
Вулиця Врублевського
Перед будівлею Барської адміністрації й досі стоїть пам’ятник Миколі Врублевському. Водночас не всі представники молодшого покоління знають, ким він був. Микола Врублевський народився 1897 року в селі Рункошів на Хмельниччині в родині священника. У листопаді 1917 року став головою Барського військового революційного комітету, згодом — учасником першого Українського радянського уряду. 28 жовтня 1918 року його заарештували, а 25 грудня того ж року, вже за часів Директорії, стратили. Похований у селі Балки неподалік Бара. У 1980-х роках могилу оновили, нині вона розташована на закинутому сільському кладовищі.
Вулиця Туніка
З грудня 1962 по лютий 1971 року Микола Тарасович Тунік очолював Барський район. За його керівництва місто зазнало значних змін: було створено каналізаційну систему, проведено реконструкцію промислових підприємств. Саме тоді запрацював один із найпотужніших в області Барський консервний комбінат, а в Ялтушкові — комбікормове виробництво.
У Барі з’явилися будинок рад, нове приміщення школи №1, дитячо-юнацька спортивна школа, автовокзал, побуткомбінат, заправка та поштове відділення. Також були добудовані школи №2 та №3. Біля входу до Барського автотранспортного коледжу й досі є пам’ятна табличка на його честь.
Вулиця А. Водзяновського
Бар пам’ятає не лише постаті минулого, а й сучасних героїв. Андрій Водзяновський народився 18 червня 1983 року. У січні 2015 року добровольцем пішов у зону АТО, служив сапером у складі 93-ї окремої механізованої бригади. 24 серпня того ж року загинув унаслідок підриву на міні. У 2016 році указом Президента України його посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вулиця Войни
Олексій Война народився 7 листопада 1907 року в місті Бар, тоді — Подільської губернії. Він був дослідником історії та міжнародних відносин. Представляв Україну на Паризькій мирній конференції 1946 року, а також брав участь у перших сесіях Генеральної Асамблеї ООН у 1945 році.
Вулиця Б. Претвича
Ім’я Бернарда Претвича пов’язане з ранньою історією Бара. У 1540–1551 роках він був Барським старостою. У народі його називали «Муром Подільським». Він залишив після себе цінний історичний твір — «Спогади», у якому описано події 1535–1550 років. Претвич був одним із діячів, пов’язаних із формуванням українського козацтва, провів близько 70 успішних походів проти татар. Для оборони староства використовував козацькі загони, чемерисів та служилу шляхту, а також утримував власний збройний загін.
Вулиця Буняковського
Віктор Буняковський народився 16 (4) грудня 1804 року в місті Бар. Він став автором важливих навчальних праць, зокрема «Арифметики», «Програми і конспекту арифметики», «Програми і конспекту початкової геометрії», які вплинули на розвиток викладання точних наук. У 1846 році видав фундаментальну працю «Основи математичної теорії ймовірностей». Загалом цій темі він присвятив близько 20 наукових робіт. Брав участь у створенні статуту Академії наук, а згодом став її керівником.
Вулиця Нечая
На відміну від інших, ім’я полковника Данила Нечая барчанам добре відоме. Місце його народження достеменно не встановлене, однак існують версії, що він міг походити з Бара. Його брати також були козаками, а Іван одружився з донькою Богдана Хмельницького. Данило Нечай брав участь у ключових битвах Національно-визвольної війни та вів переговори з представниками Речі Посполитої. Загинув у лютому 1651 року в бою за Красне. За одними даними, похований у братській могилі в селі Черемошне, за іншими — у київському монастирі. Народ увіковічнив його ім’я в піснях.
Автор: Дар’я Берт, ексклюзивно для Жмеринка онлайн. Світлини автора.