Придбання автомобіля Tesla для дружини головою Центру протидії корупції (ЦПК) Віталієм Шабуніним знову привернуло увагу до фінансування громадських організацій, їхніх витрат і можливого конфлікту інтересів. Водночас у публічному просторі обговорюють виплати за консультаційні послуги, питання поводження зі службовими документами Міноборони та колишні політичні контакти керівника ЦПК.
Ці теми стосуються різних обставин, які потребують окремого розгляду. Самі по собі згадки про значні доходи, укладені договори чи давні політичні симпатії не свідчать про порушення закону, однак порушують питання прозорості та відповідальності публічних діячів.
Розбиралися журналісти ІА ВАРІАНТИ
Фінансування Центру протидії корупції: звідки надходять кошти
Питання доходів і майна Віталія Шабуніна обговорюють не вперше. Ще у 2017 році колишній речник Державного департаменту США та екс-посол США в Бахрейні Адам Ерелі публічно звертав увагу на співвідношення задекларованих доходів керівника ЦПК та інформації про придбання нерухомості й будівництво будинку.
Новий виток дискусії виник після повідомлень про придбання Tesla. У червні 2026 року медіа писали, що в інтерв’ю голові правління фундації DeJuRe Михайлу Жернакову Шабунін пояснив купівлю автомобіля потребами дружини.
Водночас увагу привернули й фінансові показники самої організації. За даними, наведеними в публікаціях про звітність ЦПК, станом на кінець 2024 року сукупне фінансування організації становило близько 8,1 мільйона доларів. Серед донорів згадували міжнародні структури, зокрема американські організації, Посольство Великої Британії та Світовий банк.
Такі обсяги фінансування актуалізують питання доступності інформації про отримані гранти, використання коштів, оплату праці та співпрацю з підрядниками. Для організацій, які виступають за прозорість державних інституцій, відкритість власної фінансової діяльності також має принципове значення.
Виплати за консультації та можливий конфлікт інтересів
Окремий напрям дискусії стосується виплат Віталію Шабуніну як фізичній особі — підприємцю за консультаційні послуги благодійним фондам у період його військової служби.
У публічних матеріалах згадували суми від 100 до 200 тисяч гривень на місяць. Також порушувалося питання про надання послуг через його ФОП Центру протидії корупції, де Шабунін обіймає керівну посаду.
Для належної оцінки цих обставин важливо встановити, які саме послуги надавалися, на яких умовах укладали договори, хто погоджував оплату та як ухвалювали відповідні рішення. Сам факт отримання коштів за договором не доводить наявності порушення. Водночас, якщо йдеться про співпрацю керівника організації з установою, яку він очолює, прозорість умов і механізмів погодження таких виплат має особливе значення.
У публікаціях про фінансову діяльність ЦПК також наводили суму 382 609 доларів, пов’язану з виплатами працівникам у межах однієї з програм Світового банку. Щоб правильно оцінити ці дані, необхідно враховувати умови гранту, період його реалізації та структуру передбачених витрат.
Хто фінансує громадські організації
Ще одне питання стосується пожертв від приватних осіб і юридичних структур. Інформація про міжнародних донорів та їхні програми підтримки часто доступна у відкритих джерелах. Відомості про окремих приватних жертводавців можуть бути менш публічними. Тому суспільний інтерес полягає не лише в тому, хто надає кошти громадським організаціям, а й у можливості перевірити джерела фінансування, призначення витрат та дотримання встановлених процедур. Водночас оцінювати фінансову діяльність організації варто на підставі її звітності, договорів та інших документів, а не лише за окремими цифрами, наведеними в публікаціях.
Документи Міноборони: які обставини обговорюють
Ще одна тема, пов’язана з Віталієм Шабуніним, — можливе поширення документів Міністерства оборони України з позначкою «Для службового користування». Це питання обговорювали на засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради під керівництвом народного депутата Олексія Гончаренка.
За інформацією, наведеною в матеріалах про цю дискусію, Шабунін відкидає звинувачення. Тому важливо розмежовувати озвучені претензії та обставини, які підтверджені належними доказами. Без установлених фактів не можна стверджувати, що документи незаконно передавали стороннім особам або що внаслідок цього було порушено закон.
Водночас питання доступу до службової інформації має особливе значення для національної безпеки. Якщо є підстави підозрювати порушення правил роботи з такими документами, компетентні органи мають з’ясувати, хто мав до них доступ, чи відбулося передавання інформації та чи були порушені відповідні вимоги.
Тетяна Монтян і давня публічна підтримка
У контексті колишніх політичних контактів Шабуніна згадують і Тетяну Монтян, кандидатуру якої він свого часу публічно підтримував на парламентських виборах. Згодом діяльність Монтян опинилася в центрі кримінального провадження. За повідомленням Офісу генерального прокурора, у березні 2023 року обвинувальний акт щодо неї скерували до суду. Їй інкримінували, зокрема, заклики до насильницької зміни конституційного ладу, посягання на територіальну цілісність України, колабораційну діяльність і виправдовування російської агресії.
У жовтні 2024 року Монтян позбавили права на заняття адвокатською діяльністю в Україні.
Водночас колишня публічна підтримка політичної фігури сама по собі не доводить причетності Шабуніна до її подальшої діяльності. Ця історія радше порушує ширше питання відповідальності громадських діячів за свої політичні оцінки та рекомендації.
Які питання залишаються відкритими
Дискусія навколо Віталія Шабуніна охоплює кілька окремих тем: фінансування Центру протидії корупції, виплати за договорами про надання послуг, можливий конфлікт інтересів, поводження зі службовими документами Міноборони та колишні політичні контакти.
Кожну з них потрібно розглядати окремо, з урахуванням документів, пояснень сторін і результатів відповідних перевірок. Фінансові питання потребують аналізу звітності та договорів, а можливі порушення правил роботи зі службовою інформацією — належної оцінки компетентних органів.
Від громадських організацій, які вимагають підзвітності від влади, суспільство очікує відкритості й готовності пояснювати власні рішення. Водночас будь-які звинувачення мають спиратися на перевірені факти, а не на припущення.
Саме документально підтверджені відповіді на ці питання дадуть змогу відокремити обґрунтовану суспільну критику від непідтверджених тверджень.