Великдень був наймасовішим святом в Україні, але радянська влада сприймала його як загрозу комуністичній ідеології. Щоб заборонити святкування, людей змушували працювати, стежили за школярами та навіть відкрито висміювали тих, хто йшов святити паску.
Про це розповідає редакція Жмеринка онлайн.
В СРСР релігію вважали конкурентом комуністичній ідеології. Великдень, одне з наймасовіших християнських свят, особливо дратував владу. Тисячі людей біля церков були небажаним явищем для радянської системи.
Щоб відволікти увагу населення від релігійного свята, радянська влада активно впроваджувала власні урочистості — День солідарності трудящих 1 травня, Свято весни та інші світські святкування.
На Великдень людей змушували брати участь у так званих «недільниках» або суботниках. Люди прибирали колгоспні двори, садили дерева у «безвірницьких садах», щоб у них не залишалося часу на підготовку до свята. Вчителі чергували біля храмів, щоб відстежити школярів, які йшли святити паску. Тих, хто порушував заборону, привселюдно висміювали на лінійках або у стінгазетах, а дітям іноді перевіряли руки на сліди фарби від крашанок.
Службовцям і представникам інтелігенції загрожувало звільнення за відкрите святкування. Більшість церков була закрита або зруйнована, тому українці змушені були збиратися таємно, у приватних будинках із заштореними вікнами, або виїжджати в інші райони для освячення пасок.
Попри переслідування, українці продовжували святкувати Великдень потайки. Підпільні богослужіння, поїздки за освяченням пасок, передача традицій дітям — усе це дозволило зберегти релігійну та культурну ідентичність навіть у найскладніші часи. Історія заборон Великодня нагадує нам про силу українських традицій та стійкість народу.