У Барському ліцеї №4 вже понад п’ять років діє волонтерський загін «ЕВЕРЕСТ» — команда учнів, які на постійній основі відвідують центр для людей похилого віку «Милосердя» КУ «ЦНСП» Барської міської ради. Та ця історія почалася не з наказів чи офіційних програм. Вона зародилася з простого людського відчуття — потреби бути корисними та бути поруч.
«В нашій школі працювала вже покійна, вчителька Ольга Лобанова, вона зі своїм класом відвідувала Центр реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю «Еверест». Кілька разів я ходила з нею, як педагог організатор, допомагала проводити заходи та свята. На жаль, Ольги Михайлівни не стало, і ми відвідували Центр тільки на великі свята. І однієї ночі мені приснилася Ольга Михайлівна і попросила, щоб я продовжила її справу. І я зі своїм попереднім класом кожен тиждень, з п’ятого по одинадцятий клас приходила до мешканців центру. Вони завжди дуже чекали зустрічей із нами. Ми разом грались, співали, танцювали, малювали, читали, ліпили вареники та смакували ними,
брали участь у різноманітних майстер-класах. Але мої учні закінчили школу, вступили до ВУЗів. Їх естафету перейняли теперішній мій клас, коли ще були п’ятикласниками.Коли реабілітаційний центр закрили, діти самі виявили бажання продовжити волонтерити, робити добрі справи. Згодом ми почали допомогати літнім людям в «Милосерді». Так і почалося моє волонтерство з учнями мого класу на постійній основі. Велику підтримку відчуваю від директорки КУ «Центр надання соціальних послуг Барської міської ради Тетяни Марущак, з якою співпрацюємо та дружимо вже багато років, у нас із нею злагоджена співпраця, а попереду ще багато проєктів», – розповідає Ірина Побережна, педагог-організатор ліцею, наставниця та координаторка волонтерського загону.
Діти під керівництвом Ірини Побережної на постійній основі відвідують підопічних, як вони кажуть, у Будиночку Милосердя, раз на тиждень або кілька разів на місяць, підтримують їх увагою, спілкуванням і різними маленькими добрими справами. Це створює радість і підтримку для літніх людей, особливо для тих, хто живе без рідних поруч. Своїм гаслом діти обрали слова: «Навіть коли весь світ сумнівається у нас, ми віримо у себе!».
Мікшакова Яна, староста волонтерського загону «ЕВЕРЕСТ», розповідає:
«Наша робота в Будинку Милосердя – це не просто допомога, це можливість дарувати людям похилого віку частиночку тепла, уваги та надії. Наші зустрічі завжди наповнені щирими емоціями. Ми спілкуємось, розповідаємо цікаві факти, співаємо, танцюємо, майструємо, малюємо. Проводимо час разом. У кожній усмішці, у кожному слові подяки від цих людей відчувається, наскільки важлива для них наша підтримка. Ми дякуємо нашій неймовірній організаторці – Ірині Миколаївні за те, що вона надихає нас, допомагає втілювати наші ідеї, її енергія та доброта, безмежна відданість своїй справі роблять нашу команду згуртованою та вмотивованою. Разом ми створюємо світ, де більше тепла, доброти та людяності».
Кожна зустріч проходить в теплій та щирій атмосфері. Підопічні чекають зустрічі з дітьми, завжди питають, як справи в ліцеї, що нового, а якщо в когось не виходить прийти, то хвилюються, як за рідних онуків.
«Коли дітки приходять, ніби сонечко «заходить» до нас, ми так звикли до них. Вони стали рідними для нас», – ділиться мешканка Центру, бабуся Ліза.
У своїй діяльності загін показує яскравий приклад молодіжної соціальної відповідальності та активної громадської позиції: школярі не тільки приходять з гостинцями чи приємною розмовою, а є й справжніми друзями для старших людей.
Мама волонтерки Софії Омельченко Ірина Костюхіна-Омельченко каже:
«Сучасне життя диктує швидкий темп розвитку та змін, однак ми забуваємо озиратися і помічати людей, що потребують нашої уваги та підтримки. Тому залюбки підтримали ініціативу класного керівника моєї доньки, Ірини Миколаївни, про створення учнівського волонтерського руху. Наші діти відвідують центр «Милосердя». Вони завжди продумують, як корисно та весело провести час з бабусями та дідусями. Це і руханки, і малювання, і чаювання, організовують свята, приносять смаколики, співають разом пісень. Такі події та формат спілкування однозначно змінюють мислення дітей та сприйняття людей похилого віку. На прикладі доньки вона стала більш стриманою, зрозуміла, що таке толерантність, співчуття. Адже перебуваючи поруч з цими бабусями та дідусями, неможливо не помітити їхні сумні очі та не відчути їхньої самотності. Як тільки діти приходять, все змінюється, приміщення наповнюється сміхом, радістю, теплом. Діти також чекають зустрічей, адже здружились за цей час, знають один одного і корисно проводять час».
Минулого року загін зайняв перше місце в обласному конкурсі волонтерських проєктів та був нагороджений відзнакою «Благородні серця – 2025». Волонтерство в стінах ліцею сприяє формуванню в учнів почуття співчуття, відповідальності та розуміння цінності допомоги ближньому – це важлива частина виховної роботи закладу.
Автор Мар’яна Махан-Гуцал, ексклюзивно для Жмеринка онлайн.
Фото надані Іриною Побережною