На 94-му році життя відійшов у вічність Микола Іванович Біньківський — відомий жмеринчанин, краєзнавець, педагог, публіцист, громадський діяч, член Національної спілки журналістів України, активний учасник міськрайонного літературного об’єднання «Калинове гроно», автор численних книг про Жмеринку та її мешканців. Людина, яка все життя присвятила освіті, слову, історії рідного краю та служінню громаді. Про новину повідомила Жмеринська газета.
Микола Іванович народився 26 березня 1932 року в Жмеринці в родині працівника електростанції. Воєнне дитинство, пережите змалку, та рання втрата матері залишили глибокий слід у його долі, але не зламали характер. Він ріс старанним, відповідальним, із щирою любов’ю до навчання та гуманітарних наук. У 1950 році закінчив школу з гарним атестатом і чітким усвідомленням свого покликання.
Свідомо обрав навчання у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, вступивши на філологічний факультет. Вирішальний вплив на формування майбутнього вчителя мали його наставники з першої міської школи Жмеринки — подружжя педагогів Михайло Солоненко та Людмила Цехмістер, які прищепили любов до слова й літератури.
Після завершення навчання Микола Іванович повністю присвятив себе педагогічній праці. Перші роки вчителював у селі Кармалюкове, а згодом його життя і професійна доля на десятиліття поєдналися з Жмеринською школою №5, де він пропрацював 38 років разом із дружиною Раїсою Іванівною — вірною супутницею життя, колегою та однодумцем.
Його загальний педагогічний стаж становив 52 роки. Микола Біньківський був високопрофесійним учителем-словесником, очолював методичне об’єднання вчителів мови та літератури, тривалий час працював завідувачем навчальної частини, викладав етику й психологію сімейного життя, активно займався громадською діяльністю. За сумлінну працю був відзначений званнями «Відмінник народної освіти», «Учитель-методист», нагороджений численними відзнаками і медалями, зокрема почесною нагородою «За заслуги перед містом».
Разом із дружиною Микола Іванович виховав двох синів, створивши родину, в якій панували взаємоповага, тепло та підтримка.
Навіть після виходу на пенсію він не припинив активної діяльності. Саме в цей період повною мірою розкрився його талант краєзнавця та публіциста. У 2002 році вийшла книга спогадів «Війна дитячими очима», присвячена 100-річчю Жмеринки — чесна й глибоко особиста розповідь про війну очима дитини. Згодом з’явилися й інші історико-краєзнавчі праці: «На перехресті шляхів і доль», «Ровесниця буремного століття», участь у колективних виданнях «Чисте джерело знань», «Громада міста Жмеринки. Витоки і традиції».
Микола Біньківський активно співпрацював із місцевими ЗМІ, писав про героїв війни, маловідомі й несправедливо забуті постаті, послідовно відстоював рідну мову, звертався до читачів із глибокими роздумами про мораль, історичну пам’ять і людську відповідальність.
До останніх днів свого життя він залишався Вчителем — за покликанням і суттю. Його життєвий шлях, педагогічна мудрість і вагомий внесок у збереження історії Жмеринки назавжди залишаться у пам’яті громади.
Світла пам’ять про Миколу Івановича Біньківського житиме у серцях рідних, колег, учнів, читачів і всіх жмеринчан.
Колектив Жмеринського ліцею №5 та директорка Юлія Когут висловлюють щирі співчуття синам Ігорю та Олександру, усій родині й близьким покійного. Поділяємо біль непоправної втрати та схиляємо голови у скорботі.