У самому серці Барської громади, в колишньому приміщенні тубдиспансеру, діє сучасний воєнний музей, створений волонтерами благодійної організації «Скарбничка добра». Він виник майже одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну та став місцем, де речі перетворюються на живі свідчення війни.
Музей займає всього одну невелику кімнату, відкритий лише раз на тиждень — щосереди. Втім, навіть цього достатньо, аби він став точкою тяжіння для небайдужих: школярі приходять на екскурсії, барчани дізнаються про нього через Facebook та дедалі частіше навідуються сюди.
«Для нас найголовніше — виховувати свідомих і гідних дітей, відповідальних перед собою і перед суспільством. Бо сильне суспільство починається з кожної окремої людини. А цей музей — не просто виставка. Це свідчення того, як Україна бореться за свою незалежність з 2014 року», — розповідає Олексій Пацьора, волонтер і співорганізатор Барського воєнного музею, представник БО «Скарбничка добра».
Кожна річ у музеї — не просто предмет, а реальна історія, що має і біль, і надію. Один з найемоційніших експонатів — зелена військова футболка з дірками від куль. Власник цієї футболки воював на Харківщині. Вона лежала у його наплічнику, коли куля пройшла крізь тканину, зупинившись усього за п’ять сантиметрів від тіла. На футболці — напис «З Богом» і підпис «Кіма».
На іншій стіні висить синьо-жовтий прапор із Євромайдану, який Олексій привіз із Києва. Для нього це — символ перемоги громадянської гідності:
«Я пам’ятаю, як палали шини, як ми молились, як підтримували один одного. Коли Беркут взяв нас у кільце, дим ішов просто в очі ворогу. За участь у Революції отримав залізний хрест. Але справжня нагорода — це свобода, яку ми тоді вибороли».
Поруч — вінілові платівки, розмальовані військовими. Яскраві кольори, патріотичні гасла, тризуби — все це стало арттерапією для бійців і одночасно новим мистецтвом війни. Також тут — номери машин, які волонтери з Бару передавали на фронт, уламки військової техніки, фрагменти форми.
У музеї представлені й закордонні експонати. Серед них — польська військова форма, канадський прапор, іноземна амуніція.
«Я просив у друзів з Польщі стару форму, а вони надіслали нову, ще не ношену. Коли питають, навіщо нам польський прапор, я відповідаю: у перший тиждень війни поляки прийняли понад 2,8 мільйона українців — без документів, без бюрократії. Хіба це не гідно поваги?» — ділиться Олексій.
Попри свій скромний масштаб, Барський воєнний музей — це важливий культурний осередок, де історія твориться в предметах. Він виховує, зберігає памʼять, формує свідомість нового покоління.
Матеріал підготувала Дарина Берт, ексклюзивно для видання Жмеринка.онлайн
Фото – автора