Минуло — рівно 100 років з того Великодня, що припав на 19 квітня 1925 року. Це був час НЕПу, коли радянська влада вже на повну намагалася викорінити релігію з життя українців.
Суботу перед святом оголосили вихідним. Приватні крамниці зачинили — міліція обходила й контролювала. Торгівлю дозволили лише державним магазинам. Людям нічого не залишалося, як скуповувати залежалий крам у радянських лавках.
Очевидець писав:
«Церкви все-таки повні, і пропаганда подекуди кінчилася мордобоєм… Перший день Великодня показав, що комунізм зазнав такої самої поразки, якої тисячу принаймні літ у нас зазнає християнство».
У 30-х роках почалося ще жорсткіше придушення: замість Великодня — суботники, неділя перетворилася на звичайний робочий день. Учителів змушували стежити, хто йде до храму, а дітей — допитували в школах про паски, яйця і церкву. Інформацію передавали далі по інстанціях.
Та попри страх, українці збиралися біля храмів, освячували паски потайки, швидко, мов тінь.
В кінці 80-х почалося справжнє релігійне відродження. У 1991 році, з Незалежністю, Різдво і Великдень офіційно повернулись у наш календар. Як ті, кого довго тримали в неволі — і нарешті відпустили додому.
